Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає. 2 р
Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє, А думка говорить: 1 р
«Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? 2 р
На чужині не ті люде — Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати, Ні поговорити». 2 р
Сидить козак на тім боці, Грає синє море. Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе.1 р
А журавлі летять собі Додому ключами. Плаче козак — шляхи биті Заросли тернами. 2 р
Water flows into the blue sea, Yet does not flow out. The Cossack seeks his fortune, But fortune is nowhere to be found. (twice)
The Cossack set off, wherever the world might lead him; The blue sea surges, The Cossack’s heart surges too, And a thought speaks: (once)
“Where are you going, without asking? In whose care have you left Your father, your aged mother, Your young sweetheart? (twice)
In a foreign land, the people are different— It is hard to live among them! There will be no one to weep with, No one to talk to.” (twice)
The Cossack sits on the far shore; The blue sea surges. He thought he would meet his fortune— He met with sorrow instead. (once)
And the cranes fly on, Homeward in V-shaped flocks. The Cossack weeps—the well-trodden roads Have grown over with thorns. (twice)