| Стоїть гора високая та все кам'яная, | 2
‒ Куда їдеш, од'їжжаєш, сизокрилий орле? Ой хто ж мене, молодую, в цей вечір пригорне?
‒ Пригортайся, моя мила, к другому такому, Та й не кажи тої правди, як мені одному.
‒ Скільки б жита я не жала ‒ снопів не в'язала, Скільки хлопців не любила ‒ правди не казала.
Лиш тоді я снопи звяжу, як туман наляже, Лиш тоді я правду скажу, як піп руки звяже
A high hill stands, all of stone. (twice)
— Where are you riding, riding away, my blue-grey-winged eagle? Oh, who will hold me, a young woman, close this evening?
— Take another like me in your arms, my darling, But do not tell him the truth you told to me alone.
— However much rye I reaped, I never bound the sheaves; However many lads I loved, I never told the truth.
Only when the mist settles will I bind the sheaves; Only when the priest binds our hands will I tell the truth.